Це блог про діяльність волонтерів Чернігівщини. Усі заходи, тренінги, семінари, стажування, табори і походи - усе, що стосується волонтерської діяльності
"Якби хтось сказав мені тоді..." - так, напевно, починається більшість спогадів, і цей мій допис, який по суті теж є певною мірою мемуаром, не стане виключенням.
Дана історія почалася півтора роки тому: після першої моєї зустрічі з молоддю Сосницю до активної роботи взялися двоє дівчат - студенток технікуму: Юля Здор та Аня Кутня. За цей час було багато всіляких подій: тренінги, табори, поїздки, акції - до неас приєднувалися нові люди, хтось йшов геть, дехто допомагав, часом зривалися усі плани. І ось сьогодні Юля вже студентка у Києві, Аня - працює в Сосницькій РДА, і на їх місце - місце активних волонтерок прийшли інші дівчата та хлопці, яка також не хочуть сидіти на місці, хочуть якихось змін, змін на краще. З ними і відбулася моя зустріч.
Оксана Рудя та Міша Пономаренко запросили мене на зустріч із новими волонтерами - студентами першого курсу технікуму. "Їм сказали, що волонтери мають книжки підклеювати і це все, - розповідала Ксюша телефоном. - Я ледь не впала, коли таке почула. Я сказала, що в нас є знайома волонтерка - приїзджай!".
Дівчата (а трапилося так, що змогла прийти тільки жіноча частина активу) чекали на мене в їдальні технікуму: чай налитий, цукерки розкладені в тарілочки - все готове. Дві години промайнули як 5 хвилин. Ми говорили про те, що ж таке волонтерство, чим можуть займатися волонтери, згадували, в яких заходах вже брала участь молоді сосничасни, думали, що ще можна провести цікавого для молоді таза її участю. Дівчата, які нещодавно приїхали з форуму в Любечі ділилися своїми враженнями від зустрічі з волонтерами та ктивістами з інших районів Чернігівської області.
Дуже не хотілося розходитися і тому домовилися обов'язково зустрітися після закінчення сесії, адже так багато планів і їх усіх треба обговорити та структурувати.
На фото: Оксана Рудя та Ярослава Плющ - ініціатори заходу
А наприкінці дівчата показали мені плакати, підготовані студентами технікуму до Міжнародного дня волонтера - 5 грудня. Кожна група мала змогу зобразити, чим для них є волонтерство, яким вони цого бачать. Я була вражена щирістю робіт. Впевнена, волонтерський рух не зупиниться в Сосниці, допоки тут є такі молоді активні люди.
Молодь об’єднується лише під тиском політичних обставин. Потім подія вичерпується, і молодь розходиться. Саме тому сьогодні існує величезна дистанція між рівнем політики та молоддю в Україні. Джованні Моцареллі є координатором програми Волонтери ООН в Україні, постійно контактує із молодими людьми. ООН розглядає молодіжних волонтерів як одних із найкращих промоутерів глобальних змін, заснованих на Цілях Розвитку Тисячоліття. Генеральна Асамблея ООН постановила п’ятого грудня святкувати Міжнародний день волонтера. Про те, чи є громадсько зрілою молодь в Україні, чи здатна вона впливати на політику держави і вирішення власних проблем читайте в інтерв’ю із Джованні Моцареллі. - Як Ви оцінюєте рівень громадської активності української молоді? - Сьогодні молодь в Україні страшенно немотивована. Ми проводили опитування по всій країні серед молодих людей віком від 15 до 24 років, і виявили, що лише 2-4% беруть участь у молодіжних громадських організаціях. Ми також помічаємо, що молодь об’єднується лише під тиском політичних обставин. Потім подія вичерпується, і молодь розходиться. Саме тому сьогодні існує величезна дистанція між рівнем політики та молоддю в Україні. - Чи рівномірним є рівень залученості молоді до громадських організаціях по країні? Чи є відмінності? - Ні. Є велика різниця між тим, що мають молоді люди у великих містах, центрах, і на периферійних територіях. Громадські активності у віддалених регіонах є слабкими, нестабільними й ізольованими. Ми намагаємося навчати представників таких громадських організацій працювати на їхньому локальному рівні, адже є чимало проблем, які можна вирішувати не на політичному рівні, самостійно. У 10 регіонах, зокрема в Криму, навчаємо співпрацювати з місцевими інституціями: органами влади, місцевими підприємцями, освітніми установами, загалом – вибудовувати спільноти, адже спільнота є завжди сильнішою, може визначати спільні проблеми, може їх вирішувати або пропонувати найбільш оптимальні шляхи вирішення. - Чи достатньо популярним в Україні є волонтерство? - Волонтерство не є ще дуже популярним в Україні. Це тягнеться ще з радянських часів. З одного боку, молодь дуже складно мобілізувати до цього, бо вона не вмотивована. А з іншого боку, далеко не всі громадські організації здатні мотивувати молодь. Зазвичай, волонтерів залучають громадські організації. На жаль, поки що сектор громадських організацій в Україні є ще доволі слабким. Часто громадська організація – це одна особа, яка її створила і керує нею. Така організація виграє певний грант, здійснює діяльність за ним, а потім може на довгий час впасти у летаргію. Така організація не має глобального бачення, глобальних цілей, і це не дає мотивації волонтерам. Волонтери у таких організаціях виконують дуже дрібні завдання, а перерви в діяльності не сприяють розвитку волонтерства як руху. Однак ситуація поступово змінюється. - Чим молодіжні громадські рухи, громадські організації можуть бути корисні суспільству? - Молоді люди від 15-18 років – це майбутнє, якщо їх підтримувати у розвитку, вони ставатимуть активними, ініціативними членами суспільства. Молодіжні громадські організації є добрим способом транспортувати позитивні цінності у суспільство. Якщо громадські організації зникають, то виникає прірва між цінностями та суспільством. Зараз у Києві триває пілотний проект, в якому молодіжні лідери відвідують дитячі будинки, спілкуються з їх вихованцями, які є найбільш невмотивованою частиною українського суспільства. Молодь допомагає цим дітям готуватися до самостійного життя. Так теж відбувається передача цінностей. - Чи є підходи до молодіжної політики в Україні і в Європі подібними? - Загальні питання, проблеми, виклики, які стоять перед молоддю є однаковими, але на базовому рівні стану справ є суттєві відмінності. В Україні все знаходиться на рівні політики уряду. В Євросоюзі молодь розглядають не як проблему, не як певний засіб, а передусім як людський капітал, в який треба інвестувати. Зараз діє відповідна програма «Молодь. Інвестиції. Побудова». В Україні є деякі елементи політики щодо того, як працювати з молоддю, але єдиної стратегії, як це втілювати, немає. - Чи здатна, на Вашу думку, українська молодь змінити ставлення української влади до себе як до такої, в яку треба інвестувати задля розвитку, задля майбутнього? - Т-а-а-а-к. Однак для початку треба, щоб молодь була почутою, а щоб висловити консолідовану позицію, єдине бачення, потрібне об’єднання молоді. Тому ми й підтримуємо молодіжні, студентські громадські організації, бо це шлях бути разом. Не обов’язково, щоб їхні практичні цілі збігалися з Цілями Тисячоліття ООН, але надзвичайно важливо, щоб вони об’єднувалися, і це для того, щоб реалізувати те, що є важливим для них. - Протести студентського середовища проти реформ Дмитра Табачника у вищій школі наштовхують на думку, що виключно об’єднання для вирішення актуальних питань недостатньо. - Те, що молодь відреагувала на зміни, показує, що вона думає, є активною. Молодь відповіла на виклик, організувалася для єдиної мети, але чи надалі вона змогла зберегти це об’єднання, чи всі розійшлися? Легко виступити з протестом, стати в опозицію. Але виступ на вулиці – це лише вершина айсбергу. Складно пропонувати і проштовхувати свої альтернативи, вести переговори із тим, до кого опонуєш. Такі процеси мають виявляти молодіжних лідерів, які здатні мобілізувати молодь, щоб працювати на кінцевий результат. - Чи здатні приклади відомих успішних людей позитивно мотивувати молодь? - Таку позитивну модель радше можна прикладати до себе, якщо якась особистість імпонує. І це може мотивувати самовдосконалюватися: у мистецтві, спорті, громадській сфері. Але мені складно уявити, щоб сучасна молодь з цілої країни об’єдналася довкола однієї моделі. Позитивні приклади можуть впливати на окремих людей, окремі середовища, але навряд чи можуть закривати всі проблеми.
На запитання подруги: "Що в тебе нового?". Відповідаю: "Їздила в Любеч". Отримую зустрічне: "Дик, Любеч це він чи воно?"
Я подумала, що таке питання може виникнути у багатьох, тому ось, довідка з неофіційного сайту liubech-grad.narod.ru: "Любеч - селище міського типу з населенням менше 10 тис. чол., розташоване на відстані 250 км від столиці нашої держави - Києва, 54 км. від обласного центру - Чернігів та 30 км. від районного центру Ріпки. Існує декілька версій, легенд та переказів про назву міста, але, безумовно, назва слов’янського походження від слів "любий", "любовний", "милий" і т.д. А й справді, чи можна без захоплення дивитися на прекрасну землю, заколихану хвилями Дніпра, з її живописними долинами та кручами, сповненими дивовижної величі і краси?! В центрі Любеча величезний пагорб-останиць, овіяний багатьма легендами та переказами. Гора має такі назви: "Замкова гора", "Замок" і "Мазепина гора".
Чому взяла інформацію саме з цього сайту: тому, що він зроблений від душі, від серця, волонтерами, котрі люблять своє місто - і це видно, перечитуючи сторінки.
Вікіпедія каже, що у 1097 році тут відбувся відомий Любецький з'їзд 1097 князів Київської Русі, що у Любечі народився засновник Києво-Печерської лаври Антоній Печерський.
А тепер про Любеч волонтерський 2010
Що може молодь? Мабуть дорослим завжди здається, що сучасна молодь абсолютно незацікавлена у справах громадськості, а сидить перед телевізорами і дивиться «Дом-2» чи ще якесь попсове шоу. Насправді, це зовсім не так. У нашої Чернігівщини є активні молоді люди, які по-справжньому люблять свою державу, свій народ і свій регіон.
Я мала змогу переконатися в цьому, відвідавши молодіжний форум, організований волонтером ООН Надією Артем'євою.
От, наприклад, зазвичай влада робить у моєму рідному місті Прилуки свята (чи то День молоді, чи День сім'ї) за наказами, що їм прийшли з Міністерств, і тому робить це все якось перекособочено, але ж їм за це ще й гроші платять. А ось волонтерська молодь намагається зайняти всіх навколо якимись цікавими активностями зовсім безкорисливо. Це та молодь, яка не боїться труднощів і роботи, молодь, яка має чудову фантазію і море винахідливості. А головне, незбайдужіле ставлення до світу.
Волонтерам часто все доводиться робити самотужки, а в підлітковому віці добитися поваги дуже важко. На жаль, гроші зараз вирішують майже все, тож організовувати задумані заходи доволі важко.
І коли ось починаєш думати, за що б узятися, усвідомлюєш, скільки ж проблем лежить на нашій нещасній Україні. Ні, я зараз не говорю про нашу владу, хочу почати з найголовнішого – з національної свідомості. На жаль, у багатьох громадян нашої держави вона просто відсутня. А як може цвісти квітка, якщо її не поливають любов’ю, якщо воду розбризкують навколо, а для квітки залишається якась краплинка...
І ось, коли зі своїми тяжкими думами 3 грудня 2010 мені пощастило потрапити у Любеч на молодіжний форум під назвою «Молодь – рушійна сила громади», пощастило познайомитися з подібними собі, то знаєте, тепер смію всіх запевнити, що активна молодь таки може зрушити багато чого з місця.
«В нас є енергія, і є бажання. Ми спали в холодному спортзалі на матрацах, на підлозі, ми не мали змоги сходити в душ протягом трьох днів, були втомлені з дороги, але повірте, любов до України значно сильніша, аніж відсутність якихось там умов» - проступало таке собі гасло із розмов присутніх на заході волонтерів.
Справді, оскільки форум мав на меті зблизити людей, створити команду, визначити тип лідерських здібностей кожного і показувати здібності взагалі - і все це - за мінімальний кошт, то умови співжиття волонтерів були спартанськими, але ж якими веселими враженнями ділилися учасники тренінгу після кожного із трьох прожитих разом днів, і як позитивно заповнювали всі анкету від`їжджаючи з Любеча!!!
Протягом форуму проводилися різні тренінги, зокрема тренінги на ствонння команди, і тренінги з лідерства. Тренерами були сама Надя Артем`єва, як волонтер ООН, також Юлія Здор з селища Сосниця на Чернігівщині, котра сама нещодавно була лиш учасником, а тепер є тренером і якісно подавала матеріал. Також чудовим тренерським дуетом із Дніпропетровська були Федір Дегтяренко і Роман Назаренко. Волонтери винесли багато цікавої і корисної інформації для себе. Тренери фактично самі є волонтерами, оскільки проводили заняття безкоштовно, розуміючи потрібність цього свого внеску для розвитку молодіжних ініціатив Чернігівщини.
Упродовж форуму було обговорено багато питань. Волонтери ділилися своїми здобутками за рік і своїми планами на майбутнє. Кожний з присутніх районів Чернігівщини створив свою програму, в тому числі й Прилуцькі представники. Усі прописали свої активності, адресуючи їх до влади Чернігівської області, і тепер щиро сподіваються, що завдяки молодіжному проекту ПРООН пропозиції волонтерів потраплять до обласної влади, потім спустяться у вигляді наказів на столи міських та сільських голів. І за допомогою вже місцевої влада волонтерам таки вдасться провести ті чи інші активності на місцях, врахувавши. Адже, хто як не молодь зможе зробити свято справді цікавим. Бо ж серед задуманого - провести змагання, конкурси, розклеїти агітки проти куріння і багато-багато іншого.
Захід проводився в молодіжному центрі "Промінь" селища Любеч (Ріпкинський район). Працівники цього центру - керівник центру Таісії Голобурда та спеціаліст Наталія Лут - надзвичайно активні жителі селища, котрі змогли за чотири роки і стару будівлю відновити, і внутрішній ремонт зробити, і знайти спонсора на оплату комунальних послуг, щоправда, поки лише до весни... Вже не одну групу іноземних та українських волонтерів у себе в Любецькому молодіжному центрі прийняли, не один гурток у просторих кімнатах організували, не один захід розважальний провели. І спортзал у них в молодіжному центрі є, і тренажери якісні, і ветеранів Великої Вітчизняної війни вони не забувають, і діток танцювати навчають.
Та що там говорити - на все селище тільки в Любецькому молодіжному центрі є цивілізоване постачання води по трубах у санвузол, сам санвузол у приміщенні й каналізація, а це якраз те досягнення, котре й дає можливість приймати у себе волонтерів-іноземців, наприклад.
Отже, в один із днів форуму любецькі волонтери влаштували для учасників молодіжного форуму чудову екскурсію по історичних місцях, а вночі - по розважальних закладах. Ну, а як же молодь без відпочинку, ходили і на дискотеки і танцювали до упаду, а зранку знову підйом о восьмій годині й робота на весь день - дискусії, вправи, тренінги.
Так непомітно і промайнули три дні, але вони були дуже важливими і корисними для кожного. Адже як приємно знати, що ти не один в своєму містечку постійно крутишся і намагаєшся щось зробити, така проблема притаманна для всієї Чернігівщини. Але молодь це наше майбутнє, а без майбутнього життя неможливе. Тож давайте підтримаємо тих, хто віддає свій час і свою душу за Україну.
Активна молодь Чернігівщини зібралася на Перший обласний молодіжний форум "Молодь - рушійна сила громади", що відбувся 3-5 грудня в смт Любеч. До участі у даному заході були запрошені активісти громадських організацій, що працюють не тільки в обласному центрі, а й невеликих містечках, селищах та селах області.
25 хлопців та дівчат протягом трьох днів знайомилися з діяльністю різноманітних організацій, що функціонують в області, навчалися лідерству та побудові команди, складали плани на наступний - 2011 рік. Так, участь у форумі взяли представники Молодіжного центру "Промінь" (смт Любеч), волонтерського осередку смт Сосниця, Всеукраїнського товариства "Просвіта" (м. Прилуки), Молодіжний центр "Жменя" (Чернігів), Всеукраїнського об'єднання "Тризуб" (Чернігів), Чернігівської обласної благодійної організації "Аратта".
Для проведення тренінгу з лідерства на форум було запрошено волонтерів з Дніпропетровської області Федора Дегтяренка (Дніпропетровський обласний ресурсний молодіжний центр) та Романа Назаренка (Молодіжний центр "Надія", смт Софіївка). А тренінг із створення команди провела волонтерка осередку смт Сосниця Юлія Здор.
Однією з основних цілей проведення форуму було напрацювання плану активностей для молоді та ініційованих молоддю в 2011 році. Так молодіжні ініціативи, реалізацію яких спланували молоді активісти, наступного року будуть надзвичайно різноманітними. Походи та табори, екологічні акції, культурно-мистецькі заходи, свята для дітей, тематичні вечірки та активності для людей з обмеженими можливостями - і це далеко не повний перелік того, чим зможе зайнятися молодь Чернігівщини вже незабаром.
Тепер справа за незначним - втілити всі плани та напрацювання в життя. Тож не чекаймо на диво - творімо його самі!
«Коли я був маленький, якось студенти технікуму показували для дітей виставу... Не пам’ятаю точно про що там було, пригадую тільки їжачка, що загубив свій зонтик… На все життя запам’ятав ту виставу! Давно вже такого ніхто не робить в нас» - сосничанин, що побажав залишитися невідомим J
А й справді, як можна розважити дітлахів у невеликому містечку? Дитсадок у будні, ігротека на День захисту дітей, новорічний ранок в клубі наприкінці грудня – ось і все! Саме на цю проблему і звернули увагу активісти волонтерського осередку Сосницького сільськогосподарського технікуму. Адже у ледь не у кожного з них є молодший братик або сестричка, постійно на очі попадаються сусідські дітлахи, що ліниво перебирають пасочки та буцають по м’ячу. Тож відповідь напросилася сама собою: треба згуртуватися самим та влаштувати свято для малечі!
Перша, пілотна, спроба організації дитячого свята успішно пройшла ще у серпні. Більш ніж 30 малят мали змогу пограти у рухливі ігри, прийняти участь у різноманітних конкурсах та побавитися з веселими клоунами, в яких радо переодяглися самі організатори. Того разу 3-ом молодим сосничанам допомагали також волонтери-учасники міжнародного молодіжного табору «Територія дії», а зараздовелося робити все самотужки. Проте, здається, жодні проблеми не могли зупинити молодих людей, кількість яких зросла тепер до 9-ти осіб, на шляху до їх мети.
Пункт перший плану організації заходу - написати сценарій свята. За цим справа не забарилася, адже більшість волонтерів активно приймають участь у самодіяльності і організації свят для студентів технікуму, та й доступ до Інтернету є тепер у кожного – дитячі ігри та конкурси знайти не проблема.
Наступне питання – приміщення та обладнання, адже у планах був показ мультиків. Якщо улітку свято проводилося на дитячому майданчику, що в центрі селища, то в жовтні на Чернігівщині вже холодно – на вулицю з дітлахами не підеш. На допомогу прийшла адміністрація технікуму – у розпорядження волонтерів на цілий день віддали спортивний зал. Техніку збирали, де могли: хтось приніс ноутбук, хтось позичив проектор, у знайомих/родичів знайшлися і колонки з підсилювачами. А костюми для казкових персонажів позичили у будинку культури – як то кажуть, «зі світу по нитці…».
Тут дійшла черга і до одного з «найболючіших» питань організації будь-якого соціального проекту – фінансування. Адже треба було десь узяти олівці, фломастери та фарби, кольоровий папір та великі ватмани, повітряні кульки, хоч би маленькі символічні призи, та й, звісно, солодощі та чай для дітлахів, щоб свято на всі 100% було веселим та радісним.
Річ у тім, що розроблений сосницькими волонтерами проект «Дитяче свято: Казковий день», в рамках якого і проводився захід, отримав міні-грант на конкурсі проектів міжнародного молодіжного табору «Територія дії», що значною мірою полегшувало завдання із залучення грошових ресурсів. Іншим джерелом фінансування стали скриньки для благодійних пожертв розміщені волонтерами в технікумі.
Свято було призначено на неділю 17 жовтня. З самого ранку волонтери вже були на ногах. Всі приготування завершено, оголошення про проведення заходу розклеєно по всьому селищу ще тиждень тому, залишилося дочекатися дітлахів – тих, для кого власне все і робилося.
Малята у супроводі батьків почали приходити одразу після 11-ої. Спочатку сором’язливо тулилися до мам, але незабаром цікавість взяла своє. Адже навкруги купа різнокольорових повітряних кульок, а клоуни та казкові звірята, в костюми яких переодяглися волонтери, запрошують до ігор.
От і почалося свято! 3 години веселих забав, естафет та конкурсів: грали у футбол повітряними кульками, передавали на швидкість м’ячики, вивчали кольори та ще багато-багато всього іншого. Трохи побігали, трохи помалювали, підготували листівки для мам, а далі – мультики. Пригоди невгамовних героїв мультсеріалу «Том і Джері» змусили сміятися не лише дітлахів, але й дорослих. Як приємно осіннього дня подивитися мультики в гарній компанії ласуючи цукерками та печивом під теплий чай!
А наприкінці організатори розповіли малятам про волонтерство: хто такі волонтери, чим вони займаються і як це приємно – робити щось хороше для інших, до прикладу - це свято. Дітлахи слухали з цікавістю і, опісля, з гордістю причепили собі до одягу волонтерські значки, після урочистої посвяти у волонтери.
Виявляється, для того, щоб зробити добру справу, потрібно не так вже й багато – в цьому ще раз переконалися не тільки молоді сосничани-організатори заходу, але й малята та їх батьки, які ще довгий час не бажали розходитися після свята та із задоволенням допомагали прибирати зал.
Кількість дітей, що прийшли на свято – а їх було 12- підтвердила зацікавленість у сосничан до заходів такого роду та говорить про необхідність їх проведення. За словами одного з волонтерів, Михайла Пономаренка, спочатку (під час написання проекту) молоді люди планували провести лише 2 заходи: один - в Сосниці, другий – в Любечі при допомозі тамтешніх волонтерів. Проте, побачивши інтерес, який викликало свято у односельців, команда волонтерів вирішила провести серію таких дитячих свят. Так, в планах студентів проведення наступного заходу вже за місяць, а в грудні вони також хочуть провести для дітлахів новорічний ранок.
«Досвід пошуку фінансування у нас уже є, - говорить Оксана Рудя, одна з організаторів. – Думаю, знову поставимо скриньки, але тепер не тільки в нашому навчальному закладі, але й в інших установах. До того ж в нас з’явилося кілька благодійників, які допомагали нам із організацією цього свята. Так що, думаю, у нас все вийде!»
Поширення інформації про такі заходи наразі є одним із важливих завдань для волонтерів, адже це сприятиме як залученню більшої кількості дітей, так і популяризації принципів волонтерства серед місцевої громади. Наразі все ще багато людей ставляться з недовірою до волонтерських заходів вбачаючи в них здебільшого політичну пропаганду, проте саме інформування про них у засобах масової інформації та регулярність їх проведення сприятиме виробленню лояльного ставлення, підтримці і навіть активній участі сосничан.
Чергове заняття Школи Волонтерів відбулося в неділю, 25 квітня, в с.Дніпровське Чернігівського району.
Волонтери з МЦ Сосниця Юлія Здор та Ольга Бобир приїхали до МЦ "Дружба", щоб поспілкуватися з місцевою молоддю та провести тренінг, в ході якого активна молодь змогла б визначити та сформувати актуальні для села проблеми та знайти шляхи їх вирішення.
Проте повноцінному тренінгу перешкодили сільськогосподарські роботи - дніпровська молодь активно садила картоплю.
Але, все що не робиться - на краще! Нехай зібралося лише 6 учасників, проте яких! До будунку культури, в якому міститься і молодіжний центр, прийшли найактивніші молоді люди.
Вразила безнадійність та навіть певний відчай, з яким дніпровці говорили про проблеми села. Основною з яких є, як і в більшості сіл та селищ Чернігівщини, проблема сміття - немає куди викидати, нема кому забирати та вивозити, і тому місцеві мешканці та числені відпосиваючі, що масово "атакують" мальовниче Дніпровське в літній період.
Проте 3 години розмов, дискусій та суперечок не пройшли дарма: волонтерами були напрацьовані шляхи виходу з проблеми, визначені послідовні кроки.
Так, виявилося, що навіть неподолана на перший погляд проблема може стати цілком вирішуваною, якщо подумати над її вирішенням усім разом та розписати причи її виникнення.
21-23 квітня відбувся Молодіжний екологічний табір "Планета людей" (МДЦ "Артек", АР Крим).
Захід було проведено в рамках святкування Дня Землі. Майже 40 молодих активістів з різних куточків України зібралися, щоб спробувати знайти шляхи вирішення екологічних проблем.
Участь у таборі взяли і волонтери з Чернігівщини: Василь Товчко (МЦ с.Смолин), Аня Кутня та Юлія Авраменко (МЦ смт Сосниця), Олександра Ткач та Катерина Ващенко (МЦ "Промінь" смт Любеч).
В рамках проекту учасниками було розроблено 3 екологічних міні-проекти, що відображають шляхи вирішення проблем притаманних для різних регіонів України, інформацію про які було викладено у буклетах, які тут-таки отримали учасники.
Так, учасниками табору було визначено наступні проблеми:
- несвідоме ставлення суспільства до забруднення навколишнього середовища;
- знищення зелених насаджень;
- відсутність налагодженої системи сортування, вивозу та переробки сміття.
Протягом трьох днів учасники працювали над визначенням причин та наслідків екологічних проблем, шляхів вирішення та кроків їх подолання. Це стало першим етапом в процесі створення молоддю функціонуючих еколого-зберігаючих проектів адаптованих до регіональної специфіки.
Але не тільки роботою над проектами запам'ятався табір. На території МДЦ "Артек" учасники грали в Геокешинг, що мав на цей раз екологічну тематику. Запам'яталося також і прогулянки по Артеку та вечірньому Гурзуфу, сходження на Айю-Даг (а особливо знайдений на вершині камінь із надписом "Чернігів").
